П'ята сесія за день. Клієнтка щойно розповіла про складну ситуацію з батьками. Наступний клієнт - через 15 хвилин. У голові ще крутяться образи з попередньої розмови, і ви розумієте, що не можете повністю переключитися.
Це знайома ситуація для більшості терапевтів. І один із способів із нею впоратися - записати.
Записати, щоб відпустити
Коротка нотатка після сесії - це не тільки для клієнта. Це для вас. Коли ви фіксуєте ключові моменти зустрічі, мозок отримує сигнал: це збережено, можна не тримати в голові. Напруга знижується. Увага звільняється для наступного клієнта або для перерви.
Ритуал переходу
Деякі терапевти п'ють каву між сесіями. Деякі виходять подихати повітрям. Написати нотатку - це теж спосіб поставити крапку. Сесія отримує форму, і ви можете відкласти її до наступної зустрічі.
Без такого переходу робочий день перетворюється на один безперервний потік чужих історій. А ввечері ви ловите себе на тому, що думаєте про клієнта, якого бачили о десятій ранку.
Побачити власне навантаження
Коли нотатки накопичуються за місяці, в них можна побачити не тільки динаміку клієнтів, а й свою власну. Тиждень, коли нотатки стали коротшими й поверхневішими - можливо, ви вичерпані. Місяць, коли перестали писати взагалі - сигнал, що пора щось змінити в навантаженні.
Турбота про себе в терапії - це не абстрактна порада. Це конкретні дрібні дії, які допомагають залишатися у ресурсі. Записи - одна з них.
